Вишиванка

          Вишивала матуся сорочку.

          Рівно хрестики клала в узір.

          Я її не сховаю в куточку.

          Бо у ній – я  душею  до зір.

          Одягну вишиванку красиву –

          Мого тіла й душі оберіг.

          В ній тепло материнське  і сила,

          Блиск очей, що в орнаменті ліг.

          Одягну у театр і до школи,

          Чи до храму святкового дня.

          Стан свій  випрямлю ввись смереково.

          На мені  ж українське вбрання.

          Ту сорочку, що мама розшила,

          Збережу – це дарунок душі.

          До грудей її ненька тулила,
          Вишиваючи долю мені.