Я дверь души открою чуду

                            

   Презентація книги М.Голованова

    «Я дверь души открою чуду»

           Я вітаю всіх, хто зібрався в цьому класі для того, щоб познайомитися з творчістю нашого земляка, поета та художника, щоб відсвяткувати народження нової злинської зірочки. Я б навіть сказала, не народження, а хрещення, бо всі ці роки від свого народження він виношував, плекав свою поезію в собі. Інколи відпускав її у світ маленькими частинками, друкуючи в періодичних виданнях. І тільки зараз наважився відпустити її, як відпускають батьки дітей у великий, бурхливий, іноді жорстокий, іноді незбагненний світ.

У кожної людини в цьому величезному світі своє розуміння поезії, індивідуальне, прийнятне тільки їй. Поет, який приховує в собі свої вірші – позбавляє своє життя сенсу. Необхідність оприлюднювати свої творіння – незмінна потреба поета. Поезія – це прагнення ділитися внутрішнім світом з оточуючими.

Сьогодні наша зустріч присвячена презентації поетичної збірки «Я дверь души открою чуду» поета Миколи Голованова
.

Але, перш, ніж презентувати збірку, потрібно сказати і декілька слів про митця:     В.Рубан:

   Голованов Микола Олексійович народився 13 лютого 1965 року в селі Злинка. Закінчив Злинську середню школу №1, після – Маловисківський ДОСААФ. Служив в армії, в урядових військах міста Москви, в Кремлі. Після служби закінчив школу художників-оформлювачів в місті Кіровоград.

   Одружений, виховує сина та дочку. Захоплюється історією, краєзнавством, літературою, малюванням.

   Від себе додам, що ці захоплення вкупі з ентузіазмом допомогли його чарівній дружині Ользі Володимирівні створити неймовірний краєзнавчий музей історії нашого села, та написати книгу «Історія села Злинка», яка також очікує свого виходу у світ.

   Хто особисто знайомий з Миколою Олексійовичем, думаю, не будуть заперечувати, коли я скажу, що це дійсно розумна, високоосвічена людина, яка в звичайних речах може побачити щось неймовірне, зачаровуюче, чого звичайній людині побачити не дано. Саме такі люди і стають творчими людьми: поетами, художниками, музикантами.

   Свій перший вірш, присвячений Т.Шевченку, написав в 6-му класі. Періодично друкувався в районній газеті, є членом Маловисківського творчого об`єднання «Степова криниця». Його ліричні вірші увійшли в колективний збірник поетів Малої Виски ще в 1990 році. Член Кіровоградських літературних клубів «Євшан» і «Парус».

   Презентуючи свою першу збірку чудових поезій, Микола Олексійович розкривається, як ліричний поет – чоловік з душею велета, поглядом художника, співчуттям батька та ніжністю люблячого чоловіка.

   Перша збірка віршів автора – це проникнення в люблячу душу, яка захоплюється прекрасним: величчю осінньої природи, красою жінки, єдиної та неповторної, особливої і недосяжної. Збірка наповнена також і жалем до нелегкої долі людей.

   Вірші об`єднані в 3 розділи, які й розкривають зміст поезій: «Я сегодня позвал в гости осень шальную», «Я навечно останусь с тобой», «С осени до лета памятью прикриюсь».

   Книга проілюстрована роботами друга, також поки невідомого широкому колу людей, злинського художника Петра Колодєєва. Фантастичні образи доповнюють та розкривають зміст віршів Миколи Олексійовича. Докладніше про ілюстрації та їх автора він розповість особисто, з точки зору художника. В кінці збірки розміщено 2 оповідання, одне з яких присвячено пам`яті талановитого земляка Петра Колодєєва.

   Зараз ми представимо вам деякі поезії зі збірки, а потім надамо слово нашому митцеві.

   Читання віршів.

1.»Лес уставший стонет глухо» И.Россоха.

2. «Плакучие ивы» К.Гейко.

3. «Тополиный пух» К.Старыгина.

4. «І ти злетиш, як птах над злом» (присвячений О.Степаненко) Д.Ветрова.

5. «Ярмарок» (автор зачепив дуже болючу та злободенну тему) Н.Захарова.

6. «Лебеди» О.Ляшенко.

  І мій улюблений «Я росой на рассвете».

  Надаємо слово автору збірки Голованову Миколі Олексійовичу.

Поезії Миколи Голованова милозвучні, мелодійні і не співати їх неможливо. Ще у 1997 році на слова з його вірша була написана пісня «Ностальгія». Другим автором став директор Маловисківської школи мистецтв, музикант і композитор Петро Лойтра.

   Цього літа на вірш поета написано ще одну пісню «Свидание». Її написав керівник Долинського фестивалю  бардівської пісні композитор і виконавець Олександр Лазарев, а аранжування зробив наш земляк Сергій Пахомов.

Може, у когось з присутніх є запитання до автора?

   Миколо Олексійовичу!  Дякуємо Вам за те, що у своїй поезії Ви несете у світ любов до природи, довкілля, до людини. Сподіваємось, що це не єдина Ваша збірка. Тож, нехай ніколи не зміліє та криниця, з якої Ви черпаєте свою наснагу. Нехай Вас ніколи не покине Ваша Муза. Ми бажаємо Вам внутрішньої гармонії, великої енергії і мистецького світосприйняття. Особиста подяка від вчителів-філологів, бо завдяки вашій збірочці, у нас буде можливість провести не один урок «Літератури рідного краю».  Тож, чекаємо на нові поезії!