Синтаксис в асоціаціях

Просте речення

Непоширене

Тільки ГО

Поширене

Є хоча б один другорядний член.

Підмет(Хто? Що?)

!!! перевірятися за присудком

З безобовим дієсл.(на –НО, -ТО) підмет не існує!!! Тільки додаток!

Простий: фразеологізм, інфінітив на поч.реч.

Складений: кількість, скл. власна назва, 2 займен.

Присудок(Що робить? …є?)

Простий: фразеологізм, складена ф. майб часу(бути+інф.)

Складений дієслівний: хотіти, бажати, прагнути,починати, завершити, закінчити і подібні (бажання, початок, кінець)+ інфінітив: почав думати.

Складений іменний: бути, стати, становитися, зватися, становитися, іменуватися + іменна част( тільки Н. або О. в.): став письменником; можна вставити Є: він друг (він є друг).

Означення (Який? Чий?Котрий?)

Пояснює іменник: кава по-турецьки, жага вчитися

Додаток (непрямі відмінки)

Не плутати з підметом

Бачу друга, відкрити книгу

Якщо пояснює іменник-означення: квітка весни.

Обставина(як?де? куди? звідки? Наскільки? З якою метою? …)

ЩОБ-інфінітив: прийшли (щоб) вчитися.

Неповне речення:

Пропущене слово, підмет з обставиною, можна вставити ВІН, ВОНА, ВОНО, нема головних членів.

Односкладні речення -повні

Односкладне речення

Тільки підмет АБО тільки присудок!!!

Називне – ПІДМЕТ без обставини

ПРИСУДОК:

-означено-особове(я, ти, ми, ви);

-неозначено-особове (вони, множина мин.часу);

-узагальнено- особове(присл.,афоризм без підмета;

-безособове (-, не плутати з називним!)

Відокремлене означення(який, яка..?)

Дієприкметниковий, прикм. зворот, виділені комами(рідше тире): сад, (який?)умитий дощами, стрепенувся.

Відокремлена прикладка

(друга назва, іменниковий зворот). Існує у реченні, якщо є присудок (!!! Підмет і обставина –вважається, що теж є присудок: Вгорі сонце – символ життя. Сонце – символ життя.

Відокремлений додаток

Крім, окрім, опріч, за винятком, особливо, замість

Відокремлена обставина

Дієприслівниковий зворот (-ЧИ, -ШИ).

Складне речення

Складносурядне речення

Не плутати з ОЧР!!

 2 ГО і сурядний сполучник (єднальні: і, й, та=і; протиставні:а, але, проте, зате, однак; розділові: чи…чи, ні..ні, або, не то..не то, не тільки…,але).

Складнопідрядне речення

Ставити питання від головної част. до залежної.

Означальне: який, чий, що=який (пояснює іменник!!!).

З’ясувальне: питання усіх відмінків, пояснює присудок.

Обставинне: питання обставини, пояснює обст. чи гол. речення.

місця: де, куди, звідки (але іменник-означальне);

часу: поки, доки, коли;

умови: як…то якщо, якби, коли б, коли=якщо, аби=якщо;

причини: бо, тому що,  адже, оскільки;

мети: щоб, аби;

міри і ступеня: чим…тим, так, що аж, скільки, наскільки;

способу дії: так…як, як…так

допусту:хоч, хоча, дарма, хай, нехай, незважаючи на…

порівняння: як, мов, ніби, наче, неначе;

наслідку: так що.

Безсполучникове

Не менше 2 ГО, без сполучників.

Реч. з різними видами зв’язку

Частини поєдн. сурядним, підрядним чи безсполуч. зв.

Пряма мова

«П», - а.

«П?!»-а.

А: «П (!?)».

«П, - а, - п».

«П, - а. – П».

«П, - а(2 присудки): - П».

Слова автора не починати підрядними сполучниками!

 Цитати

Строфа-лапки не ставляться.

Цитата- частина власного речення: якщо у цитаті чи словах автора нема ГО, перед цитатою-підрядний сполучник: Ліна Костенко сказала, що «нерівність душ – це гірше, ніж майна». АЛЕ: Ліна Костенко сказала: «Нерівність душ – це гірше, ніж майна».