четвер, 21 травня 2015 р.

Вишиванка

          Вишивала матуся сорочку.
          Рівно хрестики клала в узір.
          Я її не сховаю в куточку.
          Бо у ній – я  душею  до зір.
          Одягну вишиванку красиву –
          Мого тіла й душі оберіг.
          В ній тепло материнське  і сила,
          Блиск очей, що в орнаменті ліг.
          Одягну у театр і до школи,
          Чи до храму святкового дня.
          Стан свій  випрямлю ввись смереково.
          На мені  ж українське вбрання.
          Ту сорочку, що мама розшила,
          Збережу – це дарунок душі.
          До грудей її ненька тулила,
          Вишиваючи долю мені.

Немає коментарів :

Дописати коментар